18 травня 2015 року в Грицівському ВПУ №38 проведено єдиний урок пам’яті, присвячений вшануванню початку депортації кримських татар та представників інших народів з території Криму.
Операція з депортації почалася рано вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення було задіяно війська НКВС кількістю понад 32 тисячі осіб. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. За спогадами очевидців, тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. У дорозі засланців годували рідко і часто солоною їжею, після якої хотілося пити. У деяких ешелонах засланці отримали їжу вперше і востаннє на другому тижні шляху. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.
Зі спогадів тих, хто пережив депортацію:
- Вранці замість привітання добірна лайка і запитання: трупи є? Люди за померлих чіпляються, плачуть, не віддають. Солдати тіла дорослих викидають у двері, дітей – у вікно…
- Медичного обслуговування не було. Померлих виносили з вагона і залишали на станції, не даючи ховати.
- Про медичне обслуговування й мови не могло бути. Люди пили воду з водойм і звідти ж брали про запас. Воду кип’ятити можливості не було. Люди почали хворіти дизентерією, черевним тифом, малярією, коростою, воші мучили всіх. Було спекотно, постійно мучила спрага. Померлих залишали на роз’їздах, ніхто їх не ховав.
- Через кілька днів шляху з нашого вагона винесли померлих: стареньку і маленького хлопчика. Поїзд зупинявся на маленьких полустанках, щоб залишити померлих. … Ховати не давали.
Злочин сталінського режиму проти людськості не може канути у забуття. Проте сьогодні необхідно думати про майбутнє. Дата 18 травня об’єднує всіх тих, хто не байдужий до долі багатостраждального кримськотатарського народу.
Ми заплатили за все, що у нас є, дорогу ціну, тому сьогодні ми повинні бути єдиними, стояти разом, плече до плеча і довести всьому світові, що Україна найкраща у світі.