Міжнародний день рідної мови — це не просто дата в календарі. Це день, коли особливо гостро відчуваєш, що мова — це наш корінь, наша пам’ять, наша сила.
У час, коли Україна вже не перший рік протистоїть збройній агресії росії, українське слово стало більше, ніж засобом спілкування. Воно стало зброєю, знаком гідності, ознакою незламності, символом єдності.
Особливо важливо, що сьогодні рідна мова впевнено й гордо звучить з уст молоді. Саме молоде покоління доводить: українська — сучасна, жива, сильна. Вона звучить у стінах закладів освіти, у щирих розмовах, у творчості, у наукових дослідженнях, у піснях і мріях. І в цьому — наша надія.
Коли юнаки й дівчата свідомо обирають говорити українською, плекати її, вдосконалювати, вони не лише продовжують традицію, вони творять майбутнє. Бо мова — це теж фронт. І на цьому фронті ми щодня перемагаємо, коли не зраджуємо свого слова.
У Міжнародний день рідної мови бажаємо кожному берегти її чистоту, багатство й красу. Нехай українська звучить у наших родинах, у серцях і в світі впевнено, вільно, по-справжньому.
Бо поки живе мова — живе народ.